Вступ
У світі бізнесу успіх визначається не лише обсягом капіталу, високими показниками продажів або широкою діловою мережею. Важливими чинниками успіху також є здатність виявляти, розуміти та належним чином контролювати юридичні ризики, які можуть впливати на сталість діяльності підприємства.
Юридичний ризик (Legal Risk) — це ймовірність виникнення збитків унаслідок порушення законодавства, недотримання нормативних вимог, недоліків договірних положень, спорів або управлінських рішень, що не мають достатнього правового обґрунтування. Такі ризики можуть призвести до фінансових втрат, порушення безперервності господарської діяльності, втрати довіри ділових партнерів, а також погіршення ділової репутації, яка формувалася протягом тривалого часу.
Тому вислів «Legal Risk Is a Business Risk» має важливе значення. Юридичний ризик — це не лише питання юридичного відділу і не проблема, на яку потрібно реагувати виключно після виникнення спору. Він є невіддільною складовою бізнес-ризику, а отже, має системно управлятися ще на початкових етапах ведення бізнесу.
1. Юридичні ризики можуть виникати внаслідок повсякденних управлінських рішень
Багато юридичних проблем у господарській діяльності починаються з дій, які на перший погляд здаються незначними. Наприклад, підписання договору без ознайомлення з усіма його положеннями, прийняття майна в заставу без перевірки відповідних документів або укладення угоди без перевірки повноважень контрагента.
На практиці договори можуть містити положення щодо платіжних зобов’язань, строків виконання, штрафних санкцій за прострочення, забезпечення зобов’язань, обмеження відповідальності та порядку вирішення спорів. Якщо ці положення не будуть належним чином зрозумілі, підприємство може взяти на себе зобов’язання, яких можна було б завчасно уникнути або ризики яких можна було б зменшити ще на етапі переговорів.
Особливої обачності потребують операції з нерухомістю. Перед придбанням нерухомого майна або переданням прав на нього суб’єкт господарювання повинен перевірити документи, що підтверджують права на майно, його правовий статус, повноваження сторін правочину та дотримання відповідних законодавчих вимог. Недостатня перевірка збільшує ризик виникнення спорів і втрати інвестицій.
Отже, належне управлінське рішення має враховувати не лише очікуваний прибуток, а й можливі юридичні наслідки такого рішення.
2. Чіткий договір є засобом захисту бізнесу
Договір є одним із головних інструментів регулювання ділових відносин. Належним чином підготовлений договір допомагає чітко визначити права, обов’язки, відповідальність сторін та межі такої відповідальності.
Стаття 1320 Цивільного кодексу Індонезії (Kitab Undang-Undang Hukum Perdata, далі — KUHPerdata) встановлює чотири умови дійсності договору: згоду сторін, їхню дієздатність, визначеність предмета договору та правомірність його підстави. Водночас стаття 1338 цього Кодексу закріплює принцип, відповідно до якого належним чином укладений договір має обов’язкову юридичну силу для його сторін.
Ці положення свідчать про те, що договір не слід розглядати лише як формальність або адміністративний документ. Він є правовою основою відносин між сторонами та може відігравати вирішальну роль у разі виникнення розбіжностей або невиконання договірних зобов’язань.
Перед підписанням договору підприємству доцільно перевірити особу та повноваження кожної сторони, чіткість визначення предмета договору, суму операції, строк дії договору, умови оплати, правові наслідки невиконання зобов’язань і порядок вирішення спорів.
3. Дотримання законодавства зміцнює корпоративне управління
Належне управління підприємством не обмежується прагненням отримати прибуток. Не менш важливо здійснювати господарську діяльність відповідно до чинного законодавства та застосовних нормативних вимог.
У товаристві з обмеженою відповідальністю розподіл повноважень між органами товариства, ухвалення та реалізація рішень, управління активами й відповідальність керівництва мають відповідати законодавству та статуту товариства.
В Індонезії Закон № 40 від 2007 року про товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, був змінений Законом № 6 від 2023 року. Цей закон є однією з важливих правових підстав регулювання діяльності та управління товариствами. Конкретні норми, що підлягають застосуванню, необхідно визначати з урахуванням виду відповідних корпоративних дій та чинного законодавства.
Крім того, підприємства повинні дотримуватися вимог щодо ліцензування, оподаткування, захисту прав споживачів, трудових відносин і захисту персональних даних з урахуванням особливостей своєї діяльності.
Дотримання законодавства — це не просто обов’язок, спрямований на уникнення санкцій. Воно сприяє формуванню належної системи корпоративного управління, підвищенню довіри та ділової репутації підприємства, а також зміцненню довіри інвесторів і ділових партнерів.
4. Роль нотаріуса у забезпеченні правової визначеності
У певних правочинах нотаріус відіграє важливу роль у забезпеченні правової визначеності шляхом складення нотаріальних актів у межах повноважень, наданих йому відповідно до законодавства.
В Індонезії Закон № 30 від 2004 року про нотаріат був змінений Законом № 2 від 2014 року. Ці нормативні акти регулюють правовий статус, повноваження, обов’язки та відповідальність нотаріуса.
Участь нотаріуса може сприяти належному документальному оформленню певного правочину відповідно до встановлених юридичних вимог. Однак складення нотаріального акта не означає автоматичного усунення всіх бізнес-ризиків і не гарантує, що будь-яка операція буде повністю захищена від можливих спорів.
Сторони повинні надавати достовірну інформацію, належним чином розуміти зміст документів, виконувати погоджені зобов’язання та забезпечувати відповідність правочину застосовному законодавству. У складних операціях професійна юридична перевірка та консультації правників залишаються необхідними.
5. Запобігання ризикам краще, ніж відшкодування збитків
Управління юридичними ризиками має здійснюватися до реалізації управлінських рішень. Заходи запобігання можуть включати юридичну перевірку (Legal Due Diligence), аналіз договорів, перевірку документів, підтвердження повноважень осіб, які підписують документи, а також належне зберігання документації, пов’язаної з господарськими операціями.
Підприємству також необхідно виявляти та оцінювати ризики з урахуванням імовірності їх виникнення та масштабу можливих наслідків. Ризики, здатні спричинити значні збитки, потребують особливої уваги, а за необхідності — залучення фахівців у сфері права.
Такий підхід дає змогу розглядати право не лише як засіб вирішення проблем після виникнення збитків, а і як важливий елемент самого процесу ухвалення управлінських рішень.